Історія появи інформаційних технологій.

Історія появи інформаційних технологій.

 Історія виникнення інформаційних технологій сягає своїм корінням в глибоку старовину. Появу найпростіших інформаційних технологій можна віднести до виникнення писемності (5-6 тисячоліть тому), яка дозволила реалізувати повний набір процесів циркуляції і переробки інформації: її збір, передачу, переробку, зберігання та доведення. Ці можливості відкрила фіксація інформації на матеріальних носіях (на камені, кістках, дереві, глині, папірусі, пергаменті, шовку, папері).

Існують різні точки зору на періодизацію історії інформаційних технологій. Так В.В. Годін і І.К. Корнєєв в роботі «Управління інформаційними ресурсами» виділяють наступні етапи в історії виникнення та розвитку інформаційних технологій. Перший етап - це ручна технологія збору та обробки інформації, що панувала до другої половини XIX ст. Основними інструментами в той час були перо, чорнило і найпростіші рахункові апарати, а для прискорення передачі інформації використовувалися багаття, кур'єри, поштовий зв'язок. Продуктивність інформаційної обробки була вкрай низькою. Потужним поштовхом до розвитку інформаційних технологій на цьому етапі стало книгодрукування (середина XV ст.), що дозволило тиражувати інформацію і відкрило еру паперової інформаційної технології, що займає і в даний час значне місце.

В кінці XIX в. почався етап механічної технології, пов'язаний з технічною революцією. До цього часу відноситься створення друкарської машинки, телефону, радіо, модернізація системи суспільної пошти, які суттєво змінили технологію обробки і передачі інформації, організаційну структуру підприємств. Інформація перетворилася в рушійну силу технічного, соціального і економічного прогресу.З появою електронних друкарських машинок, копіювальних машин і диктофонів в 40-60-х рр.. ХХ ст. зв'язується етап електронної технології. Інструменти цієї технології поліпшили установчі діяльність за рахунок підвищення якості, кількості та швидкості обробки документів. Багато сучасних установи базуються на подібній технології.

В середині XX ст. був винайдений комп'ютер - універсальна електронна машина, що увібрала в себе все найкраще, що було створено багатьма поколіннями вчених, теоретиків і практиків. Вперше був створений спосіб запису і довготривалого зберігання формалізованих знань, при якому ці знання могли безпосередньо впливати на роботу виробничого обладнання.

Масове виробництво електронно-обчислювальних машин в 60-х рр. і їх широке проникнення в усі сфери діяльності є початком зародження комп'ютерної інформаційної технології, спрямованої на збільшення ступеня автоматизації всіх інформаційних операцій і, отже, прискорення науково-технічного прогресу.

В.А. Грабауров в роботі «Інформаційні технології для менеджерів» весь період використання комп'ютерних інформаційних технологій представляє у вигляді п'яти епох, або ер, пов'язаних, головним чином, з появою все більш досконалих комп'ютерів. В ході еволюції комп'ютерів і пов'язаних з ними технологій їх використання переміщається від виконання елементарних операцій в область прийняття рішень, інтелектуальних і наукомістких проблем.Період використання комп'ютерних інформаційних технологій

У першій бухгалтерської ері (з кінця 50-х до початку 60-х років XX ст.) Експлуатувалися комп'ютери першого (20000 операцій в секунду) і другого (до 500 000 операцій в секунду) покоління для вирішення окремих розрахункових (інженерних) і найбільш простих, але трудомістких економічних завдань (наприклад, матеріального обліку), тобто застосовувалася часткова електронна обробка даних.

У другій експлуатацій

ній ері (до середини 70-х років XX ст.) Використовується електронна обробка даних на всіх етапах управління діяльністю підприємства, тобто здійснюється перехід до автоматизованих систем управління (матеріальнотехнічного постачання, товароруху, контролю запасів і транспортних перевезень, обліку реалізації готової продукції і т. д.).

Особливо успішно комп'ютерна інформаційна технологія почала впроваджуватися з середини 70-х рр.. XX ст., Коли були створені перші персональні комп'ютери, що дозволили формалізувати і зробити широкодоступними для автоматизації багато важко формалізованих процесів людської діяльності. Поява персонального комп'ютера з досить широкими для непрофесійного користувача можливостями спричинила інформаційну революцію і знаменувала початок безпаперової фази розвитку інформаційних технологій. Зовсім неймовірне і виключно швидке його поширення та розвиток саме в якості інструментального засобу накопичення, перетворення та передачі інформації і дозволили комп'ютерним інформаційним технологіям впровадитися практично в усі області людської діяльності.У першій бухгалтерської ері (з кінця 50-х до початку 60-х років XX ст.) Експлуатувалися комп'ютери першого (20000 операцій в секунду) і другого (до 500 000 операцій в секунду) покоління для вирішення окремих розрахункових (інженерних) і найбільш простих, але трудомістких економічних завдань (наприклад, матеріального обліку), тобто застосовувалася часткова електронна обробка даних.

У другій експлуатаційній ері (до середини 70-х років XX ст.) Використовується електронна обробка даних на всіх етапах управління діяльністю підприємства, тобто здійснюється перехід до автоматизованих систем управління (матеріальнотехнічного постачання, товароруху, контролю запасів і транспортних перевезень, обліку реалізації готової продукції і т. д.).

Особливо успішно комп'ютерна інформаційна технологія почала впроваджуватися з середини 70-х рр.. XX ст., Коли були створені перші персональні комп'ютери, що дозволили формалізувати і зробити широкодоступними для автоматизації багато важко формалізованих процесів людської діяльності. Поява персонального комп'ютера з досить широкими для непрофесійного користувача можливостями спричинила інформаційну революцію і знаменувала початок безпаперової фази розвитку інформаційних технологій. Зовсім неймовірне і виключно швидке його поширення та розвиток саме в якості інструментального засобу накопичення, перетворення та передачі інформації і дозволили комп'ютерним інформаційним технологіям впровадитися практично в усі області людської діяльності.

З появою персональних комп'ютерів пов'язується третя інформаційна ера (з кінця 70-х до початку 80-х років XX століття), прикладним акцентом в якій було використання інформації для прийняття рішень. До 80-х років комп'ютерні інформаційні технології розвинулися в системах підтримки прийняття рішень і ранніх стратегічних системах планування.

З 80-х років XX століття істотно стала змінюватися концепція побудови технологічних процесів переробки інформації. Від централізованої технології обробки інформації, яка була характерна при застосуванні великих ЕОМ, стали переходити до децентралізованої і розподіленої технології з використанням персональних комп'ютерів на робочих місцях користувачів.

У четвертій ері, що почалася в середині 80-х років XX ст., у взаємопов'язаному суспільстві величезна увага стали приділятися можливостям отримання стратегічних і конкурентних переваг за рахунок використання комп'ютерних інформаційних технологій в якості елемента ділової стратегії.

Політичний імідж – це сукупність уявлень, сприйнять і переконань, що має індивід або група індивідів про різні політичні явища або товари. Як правило, поняття іміджу відноситься до конкретної людини, але може розповсюджуватися на групу осіб, організацію, товар.

За допомогою іміджу створюється яскравий образ політика, який запам'ятовується.

У політиці вдало сформований імідж політичного діяча визначає перемогу на виборах, і успіх політичних партій в значній мірі зумовлений їх лідерами, бо в умовах існуючої політичної культури, увага потенційного виборця концентрується на особистості, яка представляє цю партію. Це пов'язано із специфічним українським феноменом так званої «персоніфікації» політики, тобто виборець приймаючи електоральне рішення, найчастіше орієнтується не на програми, а на особистісні якості кандидата. Іншими словами, щоб претендувати на перемогу, політик повинен демонструвати якості, які відповідають - в очах масового виборця - його політичним перевагам. Тому останнім часом політичні діячі стали звертати значну увагу на формування своїх іміджів.

Найбільш ефективний шлях створення іміджу політика - використання засобів масової комунікації та високий професіоналізм іміджмейкерів. Саме завдяки основним комунікативним технологіям – політичній рекламі, PR, пропаганді – політичний лідер має можливість сформувати позитивний імідж, і отримати бажану перемогу в електоральному процесі.

В основі технологій формування іміджу лежить та чи інша політичне дія чи подія в житті політика, які можуть послужити передумовою формування прихильного розташування громадськості, наприклад, благородні публічні вчинки лідера, позитивні риси біографії, його висловлювання, що знайшли позитивний відгук у громадській думці, і т. д.Формування іміджу зазвичай здійснюється на основі обраного типу політичного діяча: "борця з корупцією", "борця за правду", "жертви політичних інтриг і утисків", "рятівника вітчизни", "інтелігента-інтелектуала" і т.д. Причому даний тип повинен відповідати психологічному типу самого лідера, його професійним якостям, які вже проявились на політичній арені, а також він має неодмінно відповідати типу тієї групи, з якою взаємодіє і на підтримку якої сподівається.

Враховуючи багатогранність іміджу конкретного політичного діяча, використовувані технології в основному стосуються його найважливіших параметрів, зокрема: стилю спілкування (формальний, товариський, неофіційний); поведінки в нестандартних обставинах; реакції на кризи; зовнішнього вигляду (одяг, зачіска); жестикуляції, артикуляції, міміки. Відповідно закріпилися певні напрямки і техніки формування іміджу: бодібілдинг (техніки вибудовування жестикуляцій, м'язових реакцій), фейсбілдінг (техніки корекції артикуляції, міміки, зовнішнього вигляду) та ін.

Процес формування іміджу припускає використання різноманітних інформаційних технологій, орієнтованих на: вивчення політичного (електорального) ринку і його сегментації (виділення й опис особливостей запитів, цінностей та інших характеристик певних груп виборців); на виробництво заданих параметрів іміджу; на корекцію і піднесення іміджу; пропозицію і продаж іміджу на ринку (шляхом реклами); на "відбудування" конкурентів (відстеження дій конкурентів і вироблення відповідних дій); на здійснення антирекламних і контррекламних дій (по відношенню до конкурентів).Побудова та підтримка іміджу виступають як постійний процес, час якого дорівнює часу перебування на політичному ринку даного лідера. У цьому сенсі мінятися можуть тільки певні тактичні прийоми, що залежать від зміни умов (при переході від виборів до роботи політика у виборному органі). При частій демонстрації і повторенні тих чи інших прийомів, що пропагують різні грані іміджу, зростає запам'ятовуваність образу політика, його образ як би ущільнюється і осідає в громадській думці, орієнтуючи громадян на певні прояви підтримки та солідарності по відношенню до даного політику.